Афганістан-наш біль і наша втрата

 Року 1979-го почалася радянсько-афганська війна. 25 грудня Радянський Союз ввів свої війська до Афганістану. Офіційним поясненням введення військ до Афганістану було “запобігання загрозі іноземного втручання”. Реальною ж метою вторгнення до Афганістану була спроба розбудови лояльного до Москви політичного режиму у відносно слаборозвиненій країні, охопленій міжусобицями. Військові формування (“обмежений контингент радянських військ”, як заявляла пропаганда) виявилися втягнутими в жорстоку і кровопролитну війну. Вона тривала понад дев’ять років – до 15 лютого 1989-го. Хоча певна кількість радянських силовиків залишалися в Афганістані й пізніше цієї дати. За понад дев’ять років в Афганській війні взяли участь від 620 тисяч до 1 мільйона радянських силовиків – військовослужбовців, кадебістів, прикордонників. Із них понад 160 тисяч були українцями. 2 378 із них загинули. Однак, у книзі “Чорні тюльпани. Афганський мартиролог України” містяться дані про 3 087 загиблих українців. Якщо говорити по областях, то найбільше втратила Донеччина – 296 осіб. Далі йдуть Харківщина (220), Дніпропетровщина (218), Одещина (177), Крим (166), Луганщина (161). Понад 8 тисяч українців дістали поранення, більше половини з них (4 687) залишилися на все життя інвалідами. Ще від 60 до 72 українців, за різними даними, вважаються зниклими безвісти. Або тими, хто потрапив у полон і не повернувся з нього.

Війна була несправедливою з боку Радянського Союзу як щодо місцевого населення Афганістану, так і власних громадян. Проте сучасна Україна не має права забувати своїх “ветеранів Афгану”. Багато з них не обирали свою долю, а були змушені йти за наказом. Їм довелося воювати в надзвичайно тяжких умовах, де все одно знаходилося місце для військового подвигу. Чимало тих, хто пройшов Афганську війну, згодом зробили неоціненний внесок у розбудову національних Збройних сил України. Брали участь у миротворчих операціях нашої держави в “гарячих точках” планети, а з 2014 року героїчно захищають Україну від збройної агресії Росії. Про ці та багато інших цікавих фактів розповіла бібліотекар, провівши історичну годину «Афганістан – наш біль і наша втрата».