КРІЗЬ ТРИ ЕПОХИ

 



105 років від дня народження Василя Миколайовича Баженова (1916—1995), російського та українського письменника

Письменникові Василю Баженову (1916-1985) випало щастя захопити три епохи, щоправда, дві з них тільки краєчком: він народився в Російській імперії, прожив від дитинства до старості в Радянському Союзі, а помер уже в незалежній Україні. 16 лютого виповнюється сто п'ять  років від дня народження майстра красного письменства.

 Василь Миколайович Баженов — російський та український письменник. Член Спілки письменників України (1975).

 Народився у сім'ї священика. 1939 року закінчив заочно Московський педагогічний інститут іноземних мов. 1939 призвано на військову службу. Учасник війни з фінами, приєднання Буковини, Великої Вітчизняної війни Радянського Союзу 1941–1945.

 Після війни викладав у зооветеринарному технікумі в селі Новоселиця Старокостянтинівського району (1947–1958). 1958 переїхав у Хмельницький: викладав німецьку мову, літературу та технічний переклад у школі з викладанням низки предметів іноземною мовою, згодом перейшов на творчу роботу.

 Писав російською мовою. Друкувався від 1958 року.

 Збірки повістей та оповідань «Лесная повесть» (Київ, 1959), «Одолень-корень» (Київ, 1966; 1986), «Ручеёк моего детства» (Київ, 1974), «Лесной хирург» (Київ, 1980), «Золотой олень» (Львів, 1985), «Хозяин горного озера» (Київ, 1986) про таємниці природи та її збереження.

 Повість «Право на счастье» (1966) про учнівську молодь. Роман «Сохрани солнце!» (Київ, 1986) про події Другої світової війни.

 16 лютого 2002 року у Хмельницькому навчально-виховному комплексі № 6 (нині — спеціалізована загальноосвітня школа № 6) відкрито кімнату-музей Василя Баженова, презентовано книгу Льва Баженова та Бориса Кузіни «Василь Баженов: сторінки життя і творчості» (Хмельницький, 2001). 15 квітня 2005 року в цій же школі проведено науково-практичну конференцію «Василь Баженов і сучасність».






Коментарі